Другий [інший]


         Всі знають другий як порядковий числівник. Проте, він може мати й інше значення, бути синонімом слова «інший» (инший). «Додому я пішла одна, а він другую проводжав» - чуємо в народній пісні. «Чи може з другою, другую кохає, Її, чорнобриву, уже забува» - читаємо у Шевченка.

Цей факт добре відомий мовознавцям. Як зазначає Антоненко-Давидович: «Слово другий буває українською мовою порядковим числівником («А в другий раз пройшла не глянувши на нього». — Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший («Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись», — М. Коцюбинський). У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: «Війна є продовження політики іншими засобами»».

Хоча тепер другий реально вживають тільки як числівник, словник знає, зокрема, й такі його значення:
        2. Не такий, як цей, відмінний від цього; інший. Дома такий тихий, не гуляє, мало й говорить, а вийде в степ — другий чоловік (Марко Вовчок, I, 1955, 40); Настали часи інші, завелись порядки другі в Чіпчиній хаті (Панас Мирний, II, 1954, 287);

3. Не цей, а якийсь інший. Хлопець кохає дівчину, — Та другий миліше їй був (Леся Українка, IV, 1954, 86); Дурний Микита дивився на мене, аж поки ми з мамою не повернули на другу вулицю (Іван Багмут, Опов., 1959, 6);