Смисл [зміст, суть, мета, сенс]


         На відміну від слова «сенс», яке запозичено з європейських мов, «смисл» є словом слов’янським. В сучасній українській мові слово «смисл» є, його можна знайти у більшості словників, від нього утворений прикметник «смисловий», що широко вживається в сучасній мові.

         Це слово існувало ще за часів Русі в давньоруській та церковнослов’янській мовах, є воно й в пам’ятках козацького часу. Значення його було різним, зокрема воно означало «чуття», хоча близький до сучасного зміст теж мало. У новій українській літературі 19-го цього слова майже не вживали. Хоча в окремих творах воно і трапляється, очевидно, що розмовним словом «смисл» у сучасному значенні та звучанні не був. У словнику Грінченка є тільки «змисел» у значенні чуття. У словниках 20-х та 30-х років на українську російський «смысл» перекладають як зміст, глузд, розум, суть, мета тощо. Протягом 20-го століття смисл широко поширився в український, хоча тепер багато хто вважає правильним українським відповідником слово «сенс».

         Таким чином, книжне слово «смисл» у нас було давно. Народне українське слово, ймовірно, мало б звучати як «змисел», що й зафіксовано словником Грінченка. Звідки випливає, що до сучасної українській мові, що базується на народній основі, це слово могло або потрапити з старої книжної мови, або з сусідньої російської, де було дуже широко поширеним. Хоча до окремих творів смисл і міг потрапити з книжної старої мови, своєму широкому поширенню у 20-му столітті він, очевидно, завдячує російській мові.

         Щодо сенсу. Він, як вже вище зазначалося, не є українським за походженням та не абсолютним синонімом слова «смисл». Ба більше – у статті про смисл у СУМ-11 жодного разу не трапляється слово «сенс», як і навпаки. Пов’язані вони тільки через такі слова як «зміст», «суть», «мета».

Значення слів смисл та сенс у СУМ-11

Значення за СУМ-11

Смисл

Сенс

Уявлення про щось, поняття, розуміння чого-небудь.

+

_

зміст, суть чого-небудь; значення.

+

+

Мета, завдання, призначення чого-небудь

+

+

Розумна підстава; рація

-

(є розмовні вигода, користь)

+

 


Видається, що сенс в цілому близький за значенням до рації, глузду, це щось розумне, в той час як смисл, нехтуючи розмовним значенням користі та вигоди, наближений до змісту, суті, поняття, розуміння, які, власне, не завжди є раціональними, розумними. Згадаю анекдот про божевільних, що перестали їсти паркан після його фарбування у зелений колір. Смисл був у тому, що він ще не дозрів, та чи був у цьому сенс, враховуючи, що смак паркану не дуже то й залежить від фарби, тож якщо їли жовтий паркан, чому б не їсти і зелений?).

З другого боку, теоретично можна прожити і без «смислу» та «сенсу», вживаючи «суть», «глузд», «зміст», «мета» тощо. Чи потрібно? Все-таки і смисл і сенс посіли своє місце і мають свій відтінок, тож чому б їх не вживати у правильному значенні, не забуваючи про більш питомі зміст, глузд, значення?