Подвійні стандарти до мікромов і діалектів

 

Останнім часом ми все частіше чуємо про проблему русинів. Суть проблеми в тому, що на крайньому заході України (Закарпатська область) проживає певна етнічна група, яку останнім часом деякі стали вважаюти окремим народом зі своєю окремою, четвертою східнослов'янською мовою. Втім, єдиної думки щодо цієї проблеми досі немає і навіть зараз багато як західних, так і російських чи українських учених, схильні вважати русинів етнографічною групою українців, а їхню мову – діалектом української. Однак більшість країн, в яких є русинська меншість, визнали їх окремим народом, заклики зробити те ж саме звучать і на адресу України.

З одного боку, можливо, що з наукової точки зору немає серйозних підстав виділяти русинську як окрему мову, з другого боку, для того, щоб визнати певну національність, в принципі, не потрібен висновок якихось вчених і залізобетонні аргументи існування окремого народу, якщо знайшлася певна кількість людей, які вважають себе русинами, а не українцями, а свою мову окремою – їх можна визнати, що деякі країни і зробили.

Саме тому, заклик (не нав'язливий) визнати русинів з вуст тієї ж Європи, зрозуміти можна. Вони зараз дуже схиблені на корінних і малих народах, їх правах та ін., і чути від них це цілком природно.

Але мене завжди дивували апеляції щодо русинів з вуст російських імперців, ну якось дивно чути від такої категорії людей турботу про малий народ. Вони і українську окремою мовою від російської не визнають, хоча це зробив увесь світ, а тут починають грати у демократів,  захистників прав людей та лінгвістичного різноманіття.

Ось і хотів би повірити в їх турботу про малий, невизнаний і ображений українською владою народ, але щось не виходить. Адже виявляється, що для захисту 4-ї східнослов'янської мови і народу, пертися з Росії нікуди не потрібно, бо на  півночі цієї країни проживає народ поморів, мова якого, судячи зі списку відмінностей, відрізняється від російської не менше (якщо не більше) ніж русинська від української.

У 2005 році, наприклад, в Росії вийшла цікава книга «Поморьска Говоря: краткий словарь поморского ЯЗЫКА», в якій, крім власне короткого списку поморських слів в кількості 2,5 тисячі (1), є дуже цікава передмова, в де можна прочитати таке: «Очевидно, что, в отличие от перечисленных древних народов, поморы не прервали свою традицию, не утратили своего этнического самосознания, и даже сохранили название своего народа «поморы». Поэтому «помОрьску говорю» нельзя считать одним из русских диалектов. Это по прежнему самостоятельный язык отдельного народа. Увы, задача советских филологов и этнографов сводилась лишь к тому, чтобы записать умирающие языковые «пережитки», но о сохранении и развитии языковых традиций Поморья не было и речи. Мнения самих поморов на этот счет никто никогда не спрашивал, а сама говОря активно изживалась в учебных заведениях, как «неправильный русский язык»».

 

— ПорАто-льмнОго, дЕфка, гУбок-то наломАла?

 

— Дак, дорОдно — жарЁхи-то поИссь…

 

— Мы-то с ИрИньёй сЕйгод ишшА не хАживали в лЕсы-то…

 

— Вы кОйдысь похОдите? О КАмкурью, нет?

 

— ВТОвы-толЕсы обсЕцьны, онднО обсЕцьё. ТоттамдЕнь цЕлой упрЯк рЫндала.

 

— ТАма-ка гУбокбЫло спроЁм…

 

— СЕйгод-то немА — вОна какО сушь…

 

— ДЕфки, водА-то зарубИла, нет?

 

— Луду-то водОй снЕло, не выгОливат…

 

— РЫба-то о сАму берЕжину мырИт.

 

— ВодА-то в рекИ ЭстольтЁпла!

 

— ПогОдьё-тостоИт… ЛОсо…

 

"И дело не только в том, что «гУбки» — это по-поморски «грибы», которые здесь не «собирают», а «ломАют», что слово «порАто» — означает «очень», а слово «дорОдно» — переводится как «достаточно», вопросительное «кОйдыссь похОдите?» — значит «какой дорогой пойдете?»… Дело не только в непонятных и чудных поморских словах, которых в помОрьской говОре «спроЁм». И не только в необычных для русского языка интонациях, из-за которых почти любое предложение у поморов напоминает вопросительное. И не в том, что предложения в говОре составлены отнюдь не по правилам литературного русского языка… Дело в том, что говОря — это самостоятельный древний язык, сформировавшийся на территории исторического Поморья, и сохранивший свои отличительные особенности до наших дней." (с)

І де ж визнання мови поморів, де школи рідною мовою?? Чому в Росії в наш час на межі повного зникнення рідна мова Ломоносова??

Таким чином, у своїй Росії імперці турботу про корінні мови і діалекти не проявляють, продовжуючи розцінювати поморську говорю як неправильну російську мову і позитивно оцінюючи перехід з діалектів і мікромов на «велику російську мову». Навіть нерідко стверджують: «У нас в России диалектов нет!», іноді додають, що «уже нет».

Воно й не дивно, адже з точки зору імперця, русифікація – абсолютно природний процес, який, ясна річ, не потрібно ніяк обмежувати, навпаки,  прискорювати перехід на «Великий и Могучий». Зникнення поморської говорі – природний процес, не витримала конкуренції з літературною російською, бідолаха; стійке зменшення тих, хто розмовляє білоруською та їх перехід на російську – природний процес, люди обрали велику, більш розвинену російську мову. Тут ніякої турботи про збереження мовного розмаїття у імперця і на думці немає. А от коли якийсь малий народ навчають українській, замість місцевої мови – о, тут-то імперець починає смердіти про геноцид, знищення мови, «даешь школы на русинском», «русины – отдельный народ», «русинский язык отдельный» тощо. Або коли в школах сходу України суржикомовні вивчають літературну українську – теж крик: «не трогайте суржик», «люди так говорят», «это истинный малороссийский язык».

      Адже справа не в корінних народах і їхніх правах, справа в тому, чому саме навчають цей корінний народ – якщо «ясному сонечку» – літературній російській мові – тоді це прогресивний процес долучення «к великой русской культуре», закономірна смерть діалектів тощо, а от якщо їх літературній українській вчать – тут у імперця проявляється дивна любов до простонародної мови і гострий нюх на її відмінності від літературної, і тут же він готовий відстоювати кожне простонародне слово (особливо якщо воно схоже на великоруське), мовити про український шовінізм, геноцид та лінгвоцид малих народів.

        Тож, якщо  імперець починає вдавати із себе демократа та щось там розповідати про русинів, відправляйте його зберігати поморську говорю.