Життя міст сучасного півдня і сходу України до їх заснування Катериною II

 

Всі історичні факти та особистості, часто, викликають масу суперечок, розбіжностей, іноді доходить навіть до скандалів в науковій площині. У кожного є своя думка, своє бачення, свої переконання, навіяні тим чи іншим джерелом, так як машину часу досі не винайдено.

Ліричний вступ – це добре, але будемо рухатися до фактів. За час правління Катерини II на території сучасної південно-східної України було офіційно засновано чимало населених пунктів, з найбільш значущих, на даному етапі, можна виділити наступні: Миколаїв, Сімферополь, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Херсон, Севастополь.

Почнемо з самого цікаво – розглянемо так зване «Заснування Сімферополя імператрицею Катериною II». Можна довго філософствувати на тему того, що на місці сучасного Сімферополя здавна були далеко не останні міста, але краще звернути увагу на більш пізній період, який безпосередньо передував офіційному заснуванню міста, що відбулося в 1784 р. На рубежі XV-XVI століть виникає прообраз Сімферополя – поселення Ак-Мечеть, яке, в подальшому, перетворюється в резиденцію калги-султана –другої людини, після Кримського хана. Не потрібно пістрявити фразами, що це було велике розвинене місто, але, все ж, саме місто. Зі своєю інфраструктурою, палацом, адміністративними будівлями і кривими вуличками з житловими будинками. Наявність можновладця в Ак-Мечеті говорить про присутність у місті пристойного війська. Вибачте, але якось не повертається язик називати перейменування заснуванням. Центральне розташування, рано чи пізно, прирекло б це місце на подальший розвиток навіть без втручання Російської імперії. Ніхто і не применшує факт поштовху у розвитку міста за допомогою втручання, але це ж не його заснування, з якого боку не подивися. Обвішування чола з усіх сторін своїм і не своїм лавром виглядає суто по «імперсько-великороськи».

Як сповідує все той же «Енциклопедичний Словник Брокгауза-Ефрона» місцезнаходження одеських вулиць було уподобано людьми ще до нашої ери. Але, все це було давно і, і правда, ну тай годі. Піднімемося вгору по часовій шкалі до XV століття, в якому, найвірогідніше, був заснований Качибей, більше відомий нам, як столиця гумору – «Одеса-мама». Качибей згадується в ханських ярликах, як Качибеїв маяк, який на папері був литовським, але реально належав туркам. На рубежі XV-XVI століть Качибей перетворюється на вагоме, за мірками тих років, торгове місто. З плином часу тут дислокувалася турецька флотилія, а місто мало розвинену інфраструктуру. Ближче до кінця XVIII століття Качибей став піддаватися атакам запорожців, що підстьобнуло турків ще більше зміцнити захисні споруди. Цей факт свідчить про стратегічну значимість Качибея. Після дуже складного завоювання «порожнього місця» в 1789 р. Російська Імперія отримала бажане, а в 1794 р. чергове перейменування представилося громадськості, як заснування нового міста – Одеси. Видно любила Катерина пожартувати, і уславилося місто столицею гумору, ось і коріння цього відкопали.

Розглянемо заснування одного з промислових центрів України – Дніпропетровська, міць і славу якого «заклала своїми руками матінка імператриця Катерина II» в 1783 р. Уважно вивчивши карти місцевих архівів, датованих 1751 р., можна побачити наступне: центральні квартали міста (в його сучасному вигляді) займає якась «ефемерна» козацька слобода Половиця, яка на кінець XVIII ст. мала «1450 душ обох статей і 155 дворів». І знову стикаємося з тим, що засновувати було нічого, засноване було задовго до офіційної дати. Розвивати, будувати і т.п. – це добре, це ж для себе, але бажання привласнити все і вся, як мінімум, нешанобливе. Та й з настільки бурхливим розвитком міста в кінці XIX століття ніяк не пов'яжеш «вплив Катерини і Потьомкіна». Це сталося завдяки вигідному економіко-географічному положенню цього місця (знаходження між відкритими криворізькими залізними рудами і донбаським вугільним басейном), в незалежності від того, як би воно називалося. А стрімке зростання населення, економіки та рівня життя людей – незворотній процес, який спостерігався на той момент у всій Європі.

Що стосується заснування Севастополя, то питання про участь Катерини тут взагалі не повинна підійматись. По-перше, в Ахтіарській бухті, на момент прибуття російських кораблів, вже було однойменне турецьке селище Ахтіар, невеличке, нерозвинене, як його могутній попередник Херсонес, але цілком існуюче, заселене і матеріальне. По-друге, якщо Ви ніяк не хочете приймати існування чого-небудь без причастя до цього «всюдисущої руки» великоросів, – в 1783 р. контр-адмірал Мекензі, який прибув в Ахтіарську бухту із завданням перезимувати тут зі своєю флотилією, без указів з гори почав, силами корабельної команди, розчищення території та будівництво необхідних споруд для заснування портового міста, а указ Катерини: «Влаштувати велику фортецю Севастополь, де нині Ахтіар» датований 10 числом лютого 1784 р. Цей факт автоматично ставить імператрицю на почесне друге місце серед російських претендентів на заснування Севастополя.      

І підсумуємо одним з найбільш абсурдних тверджень – Катерина II – засновниця Луганська. Ця, всіма кохана, дама за кілька місяців до своєї смерті підписала указ «Про створення чавуноливарного заводу поблизу селища Кам'яний Брід». Все. Суть справи зрозуміла, тут би й закінчити... В середині XVIII століття прийшли на цю землю війська Слов'яносербського гусарського полку генерал-майора Івана Шевіча і заснували тут селище Кам'яний брід. Селище швидко розросталося за рахунок припливу українців Лівобережжя. У 1797 р. поряд з цим селищем був побудований Луганський завод. Згодом мешканці Кам'яного броду і стали першою переважаючою робочою силою цього заводу, а літочислення Луганська, як населеного пункту, справедливішим було б вести саме з дати заснування Кам'яного броду – 1755 р. Просто неясно хто кого поглинув, якщо Кам'яний брід існував як населений пункт, а Луганський завод був побудований саме через близькість цього селища. Справа не в звучанні топоніма, а у фактах, які безжально розбивають гордовиту думку великоросів щодо значимості історичної особистості Катерини II для Луганська, а, тим більше, будь-яке її відношення до заснування цього селища.

Думайте самі, вирішуйте самі, тут представлена лише скромна думка авторів сайту, звичайно ж підкріплена історичними фактами.